2 класи

Роль  батьків у розвитку обдарованої дитини

Значення обдарованості в житті дитини.

- Розвиток творчих здібностей особистості - це основоположний гуманістичний принцип. Ще давні гре­ки вважали, що самостійна, а отже, і творча особистість здатна самовіддано служити своєму народу і державі. Кожна держава зацікавлена у такому могутньому інте­лектуальному потенціалі, як обдаровані, талановиті діти.

Обдарованість - це високий рівень здібностей людини, що дає їй можливість досягти особливих успі­хів у певній галузі діяльності.

• Загальна обдарованість.
• Спеціальна обдарованість.

Загальна розумова обдаро­ваність виявляється в оволодінні всіма видами діяль­ності, для успішного здійснення яких необхідні певні розумові якості. Спеціальна обдарованість пов'язана з певними видами діяльності, в яких вона найбільше роз­вивається.

Розрізняють обдарованість:

• соціальну - лідерську;
• художню - музичну, образотворчу, сценічну;
• психомоторну - спортивні здібності;
• інтелектуальну - здатність аналізувати, мислити, зі­ставляти факти (серед інтелектуальних дітей є такі, які на­вчаються відмінно з 1-2 предметів і не встигають з інших);
• академічну - надзвичайна здатність до навчання вза­галі (такі діти стають згодом прекрасними спеціалістами);
• творчу - нестандартне бачення світу й нешаблон­не мислення (втім, такі діти часто не досягають постав­леної мети і є невдахами, вони з дитинства всіх дра­тують; важливо таку дитину побачити і допомогти їй).

Усі обдаровані діти мають потребу в знаннях, яскра­во виражений інтерес до певної галузі знань. Немає по­треби примушувати їх учитися, вони самі шукають собі роботу, часто складну інтелектуальну, із задоволенням нею займаються, присвячуючи їй весь свій вільний час. Обдаровані діти вільно і швидко оволодівають відпо­відними вміннями і навичками. Вони демонструють високий рівень досягнень.

Обдарована дитина шукає спілкування з доросли­ми, бо ті розуміють її краще, ніж однолітки, які часто насміхаються, дають образливі прізвиська. Обдаровані діти часто надміру емоційні, вони запальні, легко збу­джуються через дрібниці, але це не вередування, а ви­явлення багатства їхньої натури.

Фахівці давно помітили, що обдаровані діти часто виростають в інтелігентних сім'ях, і справа тут зовсім не в особливих генах геніальності, а в сімейній атмос­фері, в системі сімейних цінностей.

Батькам слід приділяти особливу увагу розвиткові пізнавальних інтересів дитини, адже завдяки їм фор­муються основні інтелектуальні вміння, необхідні для засвоєння знань, закладається основа для подальшого успішного оволодіння знаннями. В.Сухомлинський за­значав, що кожна дитина потребує індивідуального під­ходу, тому необхідно розвивати у своїх дітей активну пізнавальну діяльність, зацікавлювати їх різними вида­ми завдань (пошукових, логічних, ігрових).

Дитина повинна не тільки засвоїти певну суму знань, а й навчитися спостерігати, порівнювати, вияв­ляти взаємозв'язок між поняттями, розмірковувати. А досягти цього можливо лише засобами, що активізують пізнавальну діяльність.

Робота над розвитком пізнавальних інтересів дитини активізує її діяльність, підвищує продуктивність праці. Звісно, батьки не повинні залишати дитину сам-на-сам із проблемами. Батьківська допомога має бути обереж­ною, зваженою, вона має наштовхувати дитину на влас­ні розв'язки, а не насаджувати свої. Головне завдання батьків — прагнути, щоб навчальна праця їхньої дитини приносила їй радість, а не муки й гіркоту невдач.

Дитина, захоплена справою, яка їй до вподоби, ви­являє наполегливість, силу волі, критичне ставлення до загальновідомого. У творчості дитина може реалізува­ти всі наявні в неї знання, уміння та здібності. Батькам варто знати, що обдарована дитина прагне довірливого спілкування. Вона хоче бачити у батьках мудрих дорос­лих людей, які збагатять її уявлення про світ і про саму себе, допоможуть подолати труднощі.

Дітям дуже хочеться, щоб батьки сприймали їх як рівноправних в особистішому плані партнерів. їм не хочеться, щоб їх повчали, вони прагнуть рівноправного спілкування, очікують, що їх сприйматимуть як особис­тості й реагуватимуть на них як на особистість. Звісно, перед батьками стоїть проблема формування й плекан­ня не просто особистості, а особистості обдарованої, особистості свідомого українського громадянина.

Розвиваючи творчі здібності дитини, батьки вико­нують суспільний запит на формування особистості, здатної самостійно мислити, приймати сміливі й не­стандартні рішення, творчо ставитись до праці. Саме такі творчі особистості мають високий- рівень наці­ональної самосвідомості, що виявляє причетність їх до одвічних духовних цінностей українського народу. А допоможуть їм такими стати їх перші порадники — батьки.

Роль батьків у вихованні обдарованої дитини

• Повага до бажання дітей самостійно працювати.

• Організація різноманітних ігор, вікторин, розгаду­вання і складання кросвордів, ребусів
• Надання дитині свободи вибору.
• Надання авторитетної допомоги.
• Створення умов для конкретного втілення творчої ідеї.
• Терпимість до безладу.
• Заохочення обдарованої дитини.
• Здатність до самоаналізу.
• Розвиток цікавості, допитливості, кмітливості, ін­телекту й формування пізнавальних інтересів.
• Знання психологічних особливостей обдарованої дитини. Розуміння її потреб та інтересів.
• Творчий світогляд.
• Почуття гумору.
• Підтримання тісного зв'язку з навчальним закладом.
• Застосування форм і методів народної педагогіки.
• Виховання культури мовлення.
• Створення затишних і безпечних умов для розвитку.

Найперше треба любити свою дитину. Приймати її такою, якою вона є, беручи участь у її розвитку, під­тримуючи, а не нав'язуючи свої інтереси, давати дитині можливість вибору. Для розвитку творчого потенціалу, як показали дослідження, необхідна не лише адекватна оцінка сил дитини, а й трішки завищена, зате у неї буде запас сил та впевненість у разі невдач, до яких треба готувати змалку.

Батьки повинні бути прикладом, адже дитина свідо­мо переймає вашу манеру говорити, ходити, працюва­ти, відповідальність за доручену справу. Кожен батько повинен пам'ятати правило: «Не зашкодь!» Адже обда­рована дитина більш чутлива, уразлива, тому потрібно давати їй вільний час, щоб вона могла побути на самоті, поміркувати, пофантазувати. За допомогою тренінгів дати їй можливість глибоко відчути, зрозуміти себе та інших.

Батькам необхідно завжди пам'ятати, що для об­дарованої дитини творчість є життєвою необхідністю. Тому в дитини слід формувати спостережливість, на­полегливість, уміння доводити почату справу до кінця, працелюбність, вимогливість до себе, терпиме ставлен­ня до критики, впевненість у ситуації невизначеності, гордість і почуття власної гідності, вчити отримувати задоволення від процесу творчості.

Батьки також мають усвідомлювати, що надзвичай­но важлива роль у процесі формування особистості обдарованої дитини належить вольовим рисам харак­теру, наявності мети, якої особистість має досягти у житті. Цілеспрямовані люди знаходять своє місце в житті, вони ставлять перед собою чітку, реальну мету. Прагнення досягти її робить людину рішучою й напо­легливою. І.Павлов стверджував, що у вольової людини труднощі лише збільшують бажання реалізувати свою мрію. Вони вміють стримувати себе, володіють терпін­ням, витримкою, вміють контролювати свої почуття за наявності перешкод. Ініціативність і творчість у поєд­нанні з наполегливістю, рішучістю та витримкою допо­магають обдарованим дітям самореалізуватися.

    Отже, батьки допомагають дитині знайти своє життє­ве покликання, реалізувати себе як особистість. Вони не мають права втратити обдаровану дитину, бо, втрачаючи талант, здібність, вони втрачають майбутнє. Тому батьки мають бути терплячими, безмежно вірити в дитину - тоді вона виросте надзвичайно творчою людиною.

Поради батькам, які бажають розвивати здібності своїх дітей

• Не стримуйте розкриття потенційних можливос­тей психіки.
• Уникайте однобокості в навчанні та вихованні.
• Не позбавляйте дитину ігор, забав, казок, ство­рюйте умови для виходу дитячої енергії, задоволення потреби в русі, емоційності.
• Допомагайте дитині в задоволенні основних люд­ських потреб (відчуття безпеки, любов, повага до себе і до оточення), тому що людина, енергія якої скута про­блемами та незадоволеними загальними потребами, найменше спроможна досягти висот самовираження.
• Залишайте дитину на самоті й дозволяйте їй за­йматися своїми справами.  Пам'ятайте: якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас.
• Підтримуйте здібності дитини до творчості й співчувайте у випадку невдачі, уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.
• Будьте терпимі до ідей, поважайте допитливість, реагуйте на запитання дитини. Навчати треба не того, що може сама дитина, а того, що вона опанує з допо­могою дорослого, показу, підказки.